Глубокое дыхание твоё
В такт на ушко нежно пело,
И капельки росы на моё тело,
Холодным, сверху падали, дождём...
Я задыхалась. Да, я задыхалась...
Глаза закрыла, нежно улыбалась )
Ручейки по телу мчались...
Страсть невинно розгулялась...
Дышу... Так робко... Телефон.
О Боже! Это был лишь сон (((.
Навіщо серце так кохає
Чому, чому не забуває
Душа зжимається й болить
Чому не може відпустить?
Чому, хочу торкати твої руки
Чому не можу їх забути
Твій голос в голові лунає
Навіщо серце так кохає?
А подих, подих твій на тілі
Яке, яке це божевілля
Мрії в ночі, коли не можеш спати
Навіщо серцю так кохати?
Вуста навіщо пам'ятаю?
Такі солодкі... Я не знаю
Краще булоб тебе не знати
Навіщо серцю так кохати?
Тихо в парку... Ось... Хитнулось деревце
То вітерець прокрався тишком - нишком
Обняв мене легенько за плече
Хотів зірку подарувать... Але не вийшло.
Їх так багато сяє у горі
Та як заглянув вітер в мої очі
Він зрозумів... Вони давно мої
В моїх очах блищать посеред ночі.
Він обіймав мене і цілував
Доранку заплітався в мої коси
Коли зійшла останняя зоря... То він пропав
А в травах заблищали роси.
Сміявся він... Так боляче сміявся
Поглянь... Казав, що закохався
Та на щоках моїх лишив він сльози
І душу огорта чомусь вже осінь...
Доторкався так лагідно, ніжно
Теплий дощ до моїх плечей
Та неначе краплини з неба
Впали сльози з сірих очей.
Вітер лагідний подихом літа
Цілував гарячі вуста
Промінь сонця прокрався до серця
Та в душі вже давно пустота.
З ночі в ніч зорі небо вкривають
Зранку росами плаче трава
Та про тебе я не забуваю
То не для тебе в душі пустота.
Я до тебе не рвусь, не благаю
Просто серцем техенько кохаю
Коли бачу, щаслива душа
Може то божеволію я.
Я до очей твоїх доторкнусь,
Зітру сльозу - не плач, не треба,
Із ніжних, мов троянди, вуст
Лиш сміх нехай злітає в небо.
Із серця пісня хай дзвенить,
Душа хай сонечком залльється,
В житті твоєму кожна мить
Лише на щастя обернеться.
Хоч заплітає сивину
В твоє волосся вітер лютий,
Ти не сумуй! Зустрінь весну,
І пісню серцю дай відчути.
Я до очей твоїх доторкнусь,
Зітру сльозу - не плач, не треба,
В думках за тебе я молюсь,
Моя матусе! Зірко з неба!
Скільки ніжності в її руках,
Скільки тепла в її очах,
А серце як у неї б'ється -
Вона ніколи не здається.
І в пелюшки мене гортала,
Малу на ноги підіймала,
Мов сонечко, в житті світила,
Моя Матуся люба, мила.
Серце її для мене б'ється,
Душа і плаче, і сміється,
І їй я вдячна без кінця
За те, що є на світі я!
Мне так много хочется тебе сказать
О том, как в море волны утопают,
Как с неба падая, звезды,
Не коснувшись земли, сгорают.
Мне так много хочется тебе сказать
О ветрах, что бегут по дороге,
О том, как сгорает закат,
И с ним уходят тревоги.
Мне так много хочется тебе сказать
О том, как ночь укрывает землю,
О том, как ты приходишь в снах,
Как поешь свою колыбельную.
Мне так много хочется тебе сказать
О том, как сердце в груди стучится,
И как тону я в твоих глазах,
Когда встреча с тобой случится.
Мне так много хочется тебе сказать,
Как без любви твоей задыхаюсь,
Мне так много хочется тебе сказать,
Я даже в словах теряюсь.
